Тепер тут зона, а була земля...

Тут був чорнозем, а тепер — Чорнобиль.

О.Пахльовська

Не всі річниці у наших календарях відмічені червоним святковим кольором. Одна з таких  дат –  26 квітня - річниця Чорнобильської трагедії. 

О 1 годині 23 хвилині, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум’я. Мирна, щаслива весна перестала існувати для українського народу.   Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь, у воді, у родючих чорноземах. Вона розчинилася у людях. Ім’я їй – радіація. 

 Ця жахлива трагедія увійшла в історію, в усі хронічки людства, як найбільша техногенна катастрофа, як невигойна рана на тілі України.  У ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи брали участь 600 тисяч чоловік, з них 350 тисяч – українців. 

Учні  й вчителі Варварівської школи щорічно  віддають  шану тим, хто брав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на  атомній станції  і тим, хто був змушений залишити рідні домівки – евакуйованим та  переселенцям із зони відчуження, усим тим, кого торкнулася чорним крилом  ця страшна біда. 

Вчитель початкових класів Сваренчук Т.М.  підготувала і провела виховний захід, присвячений трагедії на Чорнобильскій АЕС.  Учні читали пронизливі вірші, згадали поіменно героїв, які віддали життя, рятуючи його для нас. Хвилиною мовчання вшанували загиблих. 

Презентація, підготовлена Тетяною Миколаївною, дозволила здійснити віртуальну подорож до Чорнобиля, побачити місто до катастрофи і його сучасний стан, побачити сам реактор і, звісно, фотографії людей, які боролися з найбільшою техногенною катастрофою   XX століття.

Жадання людства – зупинити 

Безодні атомної смерч.

Ми ж сівачі, ми – сонця діти –

Спроможні зупинити смерть.

Спинити і віки, і дні,

Щоб сонце мирної планети

У кожнім сходило вогні.