22 вересня 2001 року, в день 60-ї річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Другої світової війни, у нашій країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента України № 1020/2001 від 30.10.2001  «...на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їхньої пам'яті...». 

Це - державне визнання внеску народних месників у велику Перемогу над нацизмом, відновлення історичної справедливості щодо масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали. Це - свято людей сильних духом і з чистою совістю, які не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом.

З вступним словом в цей день звернувся до учнів та  вчителів школи  голова ради ветеранів села, вчитель музичного мистецтва Данильчук В.К. Він розповів про значний внесок партизанського руху в справу перемоги у страшній війні.

Директор школи Залізницька О.В. показала присутнім відеокадри фронтової хроніки, з якої діти побачили справжніх героїв - партизан, дізналися про умови їх життя в загонах та  проведення бойових операцій.  

Голова МО класних керівників Сваренчук Т.М. ознайомила з партизанським рухом в роки війни у Новоград-Волинському районі. Перегляд презентації "22 вересня - день партизанської слави" у фотокартках познайомив учнів з активістами та учасниками партизанських загонів нашого краю, продемонстрував значення підпільної роботи партизан для визволення наших сіл та міст. Завершився виховний захід поетичними рядками Я.Нудика та хвилиною мовчання за загиблими.

Йшли селом, йшли селом партизани,
По землі українській, невільній землі.
І у кожного зброя була за плечами,
І у кожного смуток і біль на чолі.

Їм сумно за всю Україну,
За ту спалену хату, за зрубаний сад,
За ту пісню, що чув ти колись, солов’їну,
Але їм вже не було дороги назад.

І не всі повернулись із бою додому,
І не всіх дочекалася рідна сім’я.
Пам’ятайте ж ви їх, пам’ятайте такими,
Пам’ятай же ти їх, українська земля.

Ярослав Нудик