 Давно те було...Та як не згадати
Голодне село і зажурену матір?
Великую матір - всю Украіну,
Що з голоду мерла, ні в чому не вина.
Сава Ліщук (Кутній)
Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором: читаєш і здригаєшся від жаху… Чи не найстрашніша сторінка з історії України - Голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини - 1 тисяча, щохвилини - 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів...
Вшанувати пам’ять загиблих і постраждалих від того страшного лиха зібрались 21 листопада на урочистій лінійці учні і вчителі нашої школи.
Директор школи К.В. Шевчук розповів дітям про події 32 – 33 років загальноукраїнського масштабу, окремо зосередив увагу на тому, як торкнувся голод рідного села Варварівки.
І ось затремтіло полум’я свічки пам’яті, в школі запанувала тиша - Хвилиною Мовчання вшанували всі присутні безвинно загиблих. Вічна їм пам'ять!
 
Далі розпочалась літературно-поетична естафета: учні всіх класві читали вірші, в яких знайшли відображення і муки стражденного українського народу, і плач за померлими, і віра в краще життя нашого народу.
 
 
 
Завершив урочисту лінійку учнівський флешмоб. «Ну щоб, здавалося слова? – Слова та голос - більш нічого…», - сказав великий Тарас Шевченко. Прості розрізнені слова в дитячих руках вистроїлись в болючий заклик до спокою, до миру, адже пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.
Моя Україно! Квітучий мій краю!
Твій народ катували, а він досі живе
І хоч душу народу й духовність вбивали,
Пісня рідна і мова Твоя не помре! | 
